Угору пнулись явори,
імліла спека, небо гусло,
тремтіли трави, на гнізді
хитанню гілля вторив бусол,-
що добігає вже весна
свого кінця – початку літа,
ронили сім’я пирії
попід рови, на шлЯху битім.
Варилось в висі молоко
і пінно хмарами стікало
в долоні… літо ж молоде
на світ просилося… але
ніхто не плакав, що весна
отак безудержно минала.
…За літом зосенить вода,
і листя закружля опале.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492342
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: Лана Сянська