Коли день подорожнього добігає, здавалося, вже недосяжного кінця
І сонце зникає серед посівів пшениці, спиняючи студентські серця,
Коли в голові замовкають неуявні друзі, залишаючи спогади-посмішки,
Я розумію, що далеко не всі і не завжди стають неможливо дорослими.
Під вечір, як втомлене тіло прийме на ніч вкраїнська трава,
Зірвавши замки на контурній карті уявлень про справжні речі,
Я передчую тебе набагато швидше, ніж у відомій поезії Жадана
І мій погляд скаже тобі, як довго триває весняний вечір.
Небезпека війни як чума, що гине за виконання елементарних правил:
Не ділити людей за мовою, расою, симпатією до лівих та правих,
Не ділити державу на захід та схід, зберегти те, що є та плекати майбутнє,
Щоб у кожній гарячій точці відчайдушні герої відчули твою присутність.
Зірвавши плоди із дерев пізнання потоків людей, поезій та міст,
Читаючи вірші вже друзям із невідомих тобі раніше кутків країни,
Ти знаєш, що кожен із них перед смертю перш за все заповість
Своїм дітям ту думку, що ми можемо й маємо бути єдині.
P.S. У 1991 році Україна здобула свою незалежність авансом. Настав час її заслужити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492357
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: Олександр Ткачинський