– Вже березень підріс.
Пора б ходити,
А він ще й досі в білих пелюшках, –
Промовила бабуся несердито,
Знімаючи насіння із кілка.
Тягла й тягла з бездонної торбини,
Мабуть, стонадцять вузликів зернят:
– Ось кріп, ось щавлик, огірочки, дині.
А це з отих малих гарбузенят,
Що дітлахам на іграшки годяться.
Ростимуть з цього ось перчини злі…
Торкали ніжно зашкарублі пальці
Розкладене багатство на столі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492454
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2014
автор: Ніна Багата