З-за рогу будинку навпроти,
Несміло підкравшись,
Висунуло промінчик
Сонце.
Подало грамик надії
На світло і щастя,
Самоствердження і свободу.
З-за рогу несміло
Просовує ногу
«Можна, можна
Нам побути
У злагоді, мирі.
Собою?
Українцями
Себе назвати,
Пісень поспівати?»
Хмара,
Ні, не з-за рогу,
А просто посеред неба
Закриває сонце,
Ховає промінчики
І навіть їх обриси.
«Ні, не можна»
Чоботом мілітарним
На горло.
Ми знову з-за рогу вишневим цвітом –
А нам морозом в коріння.
З-за рогу зеленим листом –
Сокирою при основі.
З-за рогу трепетом до землі своєї –
Потопчуть, сплюндрують, спалять:
«Ні, не можна»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492466
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2014
автор: Yana Тymur