Прощай, хоч сам не прощений
Був в хибних помилках,
Бо люд – цілик незораний,
Блукаючий в гріхах.
Прощай, і вже сторицею
Віддячить Бог тобі –
Нащо тобі синицею
Противитись біді?
Прощай, і білим янголом
Злетиш на небеса…
Та хтось вже хижим яструбом
Мої рве тілеса!
Втомився всіх прощати я
В свавіллі суєти.
Вже хочеться кусатися,
О Господи, прости!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492523
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2014
автор: Г. Король