Тебе так мало…
Я втрачаю розум.
Поезія душі змінилась в прозу.
Щоразу потребую нову дозу,
Щоразу більше. Боже, як зухвало!
З тобою тепло…
А без тебе зимно.
В твої обійми хочу так нестримно!
Думки до тебе линуть безупинно.
Самотність – знаєш, – своєрідне пекло.
Тебе так мало…
В’яну, сохну, гину.
Тебе хоча б в Всесвітню павутину,
Тебе б по телефону на хвилину…
Ні-ні. Тебе б сюди, під покривало…
14.04.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2014
автор: Юлія Ярема