В чашці гіркого чаю тонуть вогні-зірниці…
В сірій імлі перонів губиться стук коліс…
Час поділений навпіл. І випада різниця
На весняні пейзажі, кинуті під укіс…
Потяг хитає мірно, наче велику люльку…
Гаснуть вогні-пунктири… Не погука мета…
Не завмирає серце. Не вибухає думка.
Хмарно росте між нами відстані пустота.
Так ти уже далеко… Порожньо. Не тривожно.
Ріже дорожну тишу надто різкий гудок…
...Ти повернешся. Світлом стане мій дотик кожний!
Серцю живим бальзамом буде кожен рядок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492608
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Ірина Лівобережна