у Хантері хороша погода...
музика випливає зі стін на маленьких човниках
до кожного... несприйнятна))
тут ніколи не цілуються закохані
їх не існує, проте іноді сюди залітають лелеки
біля вікна сиджу я, наді мною висять велетенські роги,
раніш їх там не було, вони займали територію входу,
треба сказати, щоб зняли, а то сумно якось під ними.
тут гарно готують печінку у сметані)
в пісний тиждень тут пустінь) і спокій.
прислухаюсь он до того глухаря, що причаївся на гіллячці,
ніби хоче злетіти до неї, ага, діждешся, саме той, що плигне)
тут ніколи не прислухаються до твоїх розмов,
навіть коли ти мовчиш, ніхто не ковиряє виделкою у твоїх думках.
кава тут звичайнісінька, одного разу я замовила подвійну
та смак гірчинки не зник)
тут класно, ніби ти у затишному лісі, а навкруги поліфонія
і мертві звуки...
піді мною спить шкура чорно бурого,
гарний був мішка, і вовчик тут теж є,
вони ніколи не вчиняють тут гвалт, тихо і мирно
як у справжнісінькій сім'ї.
люблю тут бувати.. тут лише збігаються погляди
тут ніколи мене не образять
тут я захищена
як те кавове зерня
на дні білого порцеляну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492653
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Ольга Ратинська