[i]Душ приводить думки в порядок.
У стійці струнко вони стоять.
До купи збирає і в безодню.
Не думайте, що зникну у воді.
Я у воді, але я скрізь.
На зло усім я все вимию, вичищу,
Відкрию пори, закупорені злістю,
Що як кістка в горлі.
Немає тут моєї вини:
Самі зробили мене такою.
Але змивши все милом
Із шоколадом і медом,
Побачите мене живу,
Такою, яка є я .
А потім зникну: попливу я рибкою,
Зозулею летітиму.
Високо чи низько.
Далеко-далеко.
У воді я буду.
Я буду нею.
Чистою стану.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492759
Рубрика: Верлібр
дата надходження 15.04.2014
автор: Natali Farina