У дощу насправді є чиста душа,
Срібний погляд промоклих думок,
Що втамує спрагу нового куща,
І вилиє свій живильний сок...
У дощу насправді є миле лице,
Без парфуму, без макіяжу,
Коли всередині раптово пече,
Як мило зайти до його антуражу...
У дощу насправді є м"яке тіло,
До нього можна навіть торкнутись,
Щоб хвилею сушу чуттів накрило,
В іншому світі одразу проснутись...
У дощу насправді є завітна мрія,
Вона розлилася серед посухи,
Де черствість людська - звична подія,
Руйнує укладені зверху стосунки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492784
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Мандрівник