Білі голуби
поміж віттями,
з гіллям ́лавровим
у дзьоб́ах.
Чорні в́орони –
пір’я кігтями.
Тіло зранене,
стогне птах.
Кігті спритнії,
дзьоби гострії,
кровця цівкою
по землі.
Та даремно
могили мостили.
Дух сміливості
на крилі.
Крильце вирвалось,
стрепенулося,
Кігті скинуло
і в політ.
Смерть відчула це,
відсахнулася –
скрес у погляді
страху лід.
Білі голуби
в небі білому
біле щастя
дзьобами тчуть.
Чорні ворони –
в землю прілую,
чорні муки
на чорне ждуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492790
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)