Хотів би я вірити!.. Марно,
Немає для цього підстав.
Знов сумніви, ніби піраньї,
Мій сон роздирали, що звав
У Всесвіт, до Божого слова
В бажанні його сприйняття:
Безвихідь, моя недоторка,
Полишена Богом була.
А поруч облуди жирують,
На обліку в Бога стоять,
Мої ж вподобання – плюндрують,
Зневагою душу шерстять.
Так де ж Ти, коли нас не чуєш?
Так де ж Ти, коли ми в біді?
Даремно я час свій марную.
Нащо така віра тоді?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492813
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Г. Король