ВЕСЕЛИНКА

1.  Я  маленька  веселинка,
по  веселці  я  іду,
крок  за  кроком,    крок  за  кроком,
так  до  неба  я  дійду.

Тихо,  тихо,  тихо-ша…  –
Я  до  неба  вже  дійшла.

Тут  сідаю  на  хмарину,
в  неозорі  далі  лину,
щоб  побачить  ті  краї,
де  зимують  журавлі.

2.    Піді  мною  гори-ріки
і  глибокії  моря,
очі  трішечки  заплющу  –
бачу  Африку  вже  я.

Тихо,  тихо,  ні  шу-шу…  –
По  савані  я  іду.

Тут  жирафи,  антилопи,
носороги  й  бегемоти,
велетенські  слоненята
і  маленькі  левенята.

3.    Слоненятка  я  боюся,
левенятко  я  люблю,
тишком-нишком  підкрадуся
і  за  хвостика  вщипну.

Тихо,  тихо,  ні  шу-шу…  –
Я  до  річеньки  спішу.

Як  зустріну  бегемота,
затулю  йому  я  рота
й  хутко-хутко  на  хмарину  –
повернусь  в  свою  хатину.

Тихо,  тихо,  ні  шу-шу…  –
Бо  я  міцно  уже  сплю.

Опубліковано:
1.  Гомін  Підгір'я.  Альманах,  вип.  VII.  Дрогобич:  "Посвіт",  2008.  -  С.  82  -  83;
2.  Т.  Василько,  Є.  Заставний.  "Клавішами  весен"  -  Львів:  "Ініціатива",  2011.  56  с.  -  С.  21.  
3.  Зоряне  суцвіття.  (Антологія  Бойківського  краю.  Книга  третя).  Дрогобич:  «Посвіт»,  2012.  –  352  с.  –  С.218.

[i]Музика  Євгена  Заставного[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492870
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 16.04.2014
автор: Т. Василько