Хлівець

Напівживий  хлівець,  неначе  бомж,
Зимує  в  товаристві  реп’яшиння.
Потріскалась  упоперек  і  вздовж
Благесенька,  із  глини,  кожушина.
А  дах,  як  з  очерету  капелюх,
Прострелений  сирітськими  роками,
Чорніє  незагойними  дірками,
Заманює  сюди  із  неба  пух.
Не  треба  ані  рук,  ані  мітли.
Всередину  пух  сам  себе  натрусить,
Аби  внизу  наметики  росли.
Хлівцю  здається,  то  біліють  гуси.
Великі  й  теплі.  Як  було  колись.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492892
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: Ніна Багата