Розповідь

Над  полем  зірка  пролетіла,
А  я  тоді  мала  була,
Швидко  промовила  бажання,
На  добру  долю,на  життя.

Але  на  жаль  не  долетіла,
Та  ясна  зірка  до  землі,
В  стрімкім  польоті  згасла,зникла,
З  моїм  бажанням  у  пітьмі.

Життя  ж  дорогу  простелило,
Доля  сама  мене  знайшла,
Пошкандибали  ми  обоє,
В  турботах  вічних  та  в  сльозах.

Одним  лиш  тішилась  небога,
Так  це  маленькими  дітьми,
Що  підростали,виростали,
Немов  зеленії  дубки.

А  ще  жила  зі  мною  мрія,
Коли  на  пенсію  піду,
Житиму  вільна  та  щаслива,
Ще  й  господарку  заведу.

У  своїй  хаті  господиня,
Не  так  для  себе,для  дітей,
Не  знала,що  лиха  година,
Стоїть  біля  моїх  дверей.

Донька  хороша,добра,мила,
Зустріла  хлопця  на  селі,
З  часом  відбулося  весілля,
Але  змінилось  все  в  сім'ї.

Сварлива  стала,вередлива,
Кохана  донечка  моя,
Одного  дня,той  день  жахливий,
Ніколи  не  забуду  я.

Обоє,рідная  кровинка,
І  цей  чужий,незванний  гість,
З  моєї  хати,в  чому  була,
Зі  злістю  вигнали  на  сніг.

Так,вигнали  та  ще  й  сказали,
Якщо  я  знову  повернусь,
Руки  мені  повідривають,
А  може  втоплять  чи  уб'ють.

Зима,сніги,вітер  холодний,
Куди  подітися  мені,
У  цій  біді,у  цій  розпуці,
Іду  до  рідної  сестри.

Сестра  подумала  й  сказала:
"Один  лиш  вихід  у  нас  є,
Збирайся  люба  до  Італії,
Що  там  заробиш-все  твоє".

Приїхала,вже  шостий  місяць,
Сиджу  на  камені  в  журбі,
Одна,одна,мов  сиротина,
Без  документів,без  рідні.

Та  й  плачу,плачу,Бога  прошу,
Допомогти  мені    в  біді,
Бо  вже  не  маю  більше  змоги,
Не  маю  віри  у  житті.

Беру  торбинку,ноги  мокрі,
У  мештах  драних,та  й  іду,
Аби  бодай  поїсти  зупку,
Яку  поляки  нам  дадуть.

А  далі,  що?  Так  до  монахів,
На  прісний,не  смачний  обід,
А  потім  знову  на"  Піраміди",
Зажурена  в  думках  своїх.

Думки  важкі,додолу  тягнуть,
Не  маю  хати,ні  землі,
Одні  борги  висять  торбами,
На  моїх  плечах,  та  жалі.

О  доле  моя,доле  злая,
Скажи  у  чім  моя  вина,
Чи  може  хочеш  щоб  втопилась
А  чи  покінчила  життям?

Жовтий  листок  злетів  у  воду,
Корабликом  по  ній  пливе,
Сиджу,дивлюся  та  й  не  чую,
Гукає,кличе  хтось  мене.

Голос  звучить  здається  поруч,
Можливо  зверху,може  ні,
Яка  різниця  де  я  буду,
Хіба  щось  зміниться  в  житті?

Різниця  є,моя  знайома,
Що  Бог  простив  їй  всі  гріхи,
Допомогла,мене  підняла,
Разом  із  нею  ми  пішли.

На  першу  зустріч,на  роботу,
Змінилося  моє  життя,
Спасибі  всім,хто  був  зі  мною,
Низенько  кланяюсь  я  вам!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492972
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.04.2014
автор: Тамара Піддубна