Я спогадами розриваю собі душу
Про те як в очі ти мені дивився
Як ти казав, що йти давно вже мусиш
І ти пішов. По тобі слід лишився
Ми проживали дні, роки, хвилини
Сміялися, і все навкруги грало
Веселі, гарні і чудні пісні
І разом ми з тобою танцювали
Я так тебе любила, любий мій!
Куди ж подівся, де ті обіцяння?
Як жити далі, скривдженій.,одній?
Тепер приречена я на страждання
Бо ти в труні лежиш серед землі
Побитий весь, пройшовший пів війни
На пів шляху ти був як вороги
Стрілять з гармат і танків почали
Тіло страшне та рученята голі
Голівонька та очі, все в багні
Ти мій герой, ти воював на волі
Не втік, стояв, а зараз у смітті
І ти один лежиш там, милий мій
Не хочу я ні бою ні війни
Як жаль що розділяють нас світи
Я мушу жить, а ти мене пусти..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492981
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: sabina