Ти не знаєш мене, я так гарно всі ролі іграю
А свою дуже вміло ховаю десь за спиною.
Щоб мене зрозуміти хоч інколи треба мовчати .
І вивчати, вивчати , вивчати цей світ нам з тобою.
Я занадто сумна , і захвачена довбаним часом.
Я в полоні його , і невмію я жити , пробач.
Не кажи що кохаєш, і будеш зі мною назавжди.
Від таких як є я, люди часто втікають нажаль.
Знаєш краще я буду сама , наодинці з собою.
Ніж сприймати тепло , що даровано маскі моїй.
Я б зврвала її із обличчя , та ти не готовий.
І щоб це пояснити, нажаль непридумали слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492985
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: Дотик вітру