Ген чорніє небо в далечині
І проливає перші, тяжкі сльози.
Вже гори опинилися в пітьмі,
Блискавками виграють, перші грози...
І вже не видко - навіть ліхтарів,
То дощ, все огортає пеленою.
Здається, що він, трохи пожалів,
Що під дощем нема Тебе зі мною...
І вітер вже зривається, ричить -
Немов, Тобі співає колискову.
Та під дощем лем зірка, майорить
Торуючи мені стежку тернову...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493039
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: Валерій Кець