Я так люблю тебе, кохана!
Безмежно, пристрасно, навік.
Ти – моя доля безталанна.
Чому не твій я чоловік?
Чому не сплелись наші долі,
Не перетнулися шляхи?
А роки котяться поволі
І одинокі я і ти.
Та ж я так мрію доторкнутись
До твого серця, до руки.
І мабуть треба б геть забути
Всі марно втрачені роки.
Та ні, не можна, поряд діти,
Дружина праведна, свята.
А тугу серця де подіти?
І як прожити в ній літа?
Без тебе, люба, без надії
На сонце в моєму вікні
Згасаю стиха, тільки мрії
Розраджують в глухій імлі.
2000
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493048
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: Юрій Прозрівший