Від Карпат аж до Курил
Через Крим козак ходив
Та втікали воріженьки,
Як вода через обценьки.
Та на те він і козак,
Щоб неправду наказать.
Як велить йому Господь,
Давши душу й сильну плоть,
Тож, козаче, не підводь!
Йшов полями і лісами,
Тундрою і болотами...
Заганяючи всю нечисть
У трясину аж по плечі...
Бо на те ж він і козак,
Щоби нечисть наказать,
Як його просила мати,
Споряджаючи із хати,
Супостата звоювати!
Ось зайшов козак в Росію,
Про що так Бандера мріяв!
Ось уже Москва і Кремль
Балалайки «ніжна» трель
Та на те ж він і козак
Путіну щоб дать під зад,
Бо просили росіяни,
Щоби карликові клани
Більше їм не дошкуляли!
Перейшов Уральські гори
Ось Сибірськії простори
Наш козак зайшов в тайгу
Де спіймав з Туви Шойгу...
Та на те ж він і козак,
Що на видумки мастак:
Він віддав його в родину,
Яку той на бабки «кинув»,
В юності, а потім згинув...
Вже і острови Курили
Джепенізи захопили...
Нема Путіна ніде,
Мабуть втік в Улан-уде?
І сказав тоді козак:
-Треба зупинять бардак,
Тож чекай мене, матусю,
Знайду Путіна й вернуся,
Якщо схочеш, потім оженюся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493243
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 17.04.2014
автор: Віктор Погуляй