Ми знешкодили зброю – бажаючи Мира,
І плескали в долоні – не бачачи «звіра»,
І зробив «він» стрибок – серця роздирає,
Та хіба ж за таке Бог не карає?!
Мовчить Всесвіт…, друзі мовчать,
Зволікають та радяться, а душі тремтять,
Хмари чорні накрили увесь небосхил,
У великому смутку – збентежений Мир,
А «звірятка» радіють, та плещуть в долоні,
До вподоби свавілля, насилля людей у полоні,
Громадяни здивовані, ставлять питання…,
У якому ж то напрямку, йде духовне зростання!?
Нам лишилося волю в кулак всю зібрати,
Не пустити «зелених» до жодної хати…,
Зберегти якнайбільше життів та родин…,
І разом, з головою піднятою йти – як один!
20.03.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493369
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: Ніколь Авілчаду