ЯБЛУНЯ ДЛЯ СИНА
Кожному людському поколінню
На землі відведено свій час,
Ми з’явились з Божого веління
І нащадки прийдуть після нас.
Посаджу я яблуню для сина,
Щоб землі не в’янула краса.
Знаю я, що вічна Україна –
Жовте жито, сині небеса.
Так невпинно час безжальний лине
І здоров’я, може, вже не те,
Яблуня, посаджена для сина,
Зеленіє, тягнеться, росте.
Вже у квітах яблуня для сина,
Вже вмиває листячко роса.
Хай, як сад, розквітне Україна –
Жовте жито, сині небеса.
Облітають яблуневі квіти,
І в подяку за мої труди
Стане рясно яблуня родити,
Подарує щедро нам плоди.
Яблуню посадить син для сина,
Щоб землі не в’янула краса.
Ми не вічні – вічна Україна –
Жовте жито, сині небеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493375
Рубрика: Балада
дата надходження 18.04.2014
автор: Лавинюкова Тетяна