Як дивно, що я тебе згадую,
Бо ж стільки з тих пір пройшло літ...
Та спогад терпкою відрадою
Лишає невидимий слід.
Як дивно, що все не забулося,
Хоч в кожного інше життя.
І радість, і біль -все минулося :
Назад вже нема вороття.
А жаль, що не можна вернутися,
Хай зустріч коротка була...
В обіймах твоїх щоб забутися,
Я б, мабуть, усе віддала...
Про тебе так солодко мріяти,
Хай це недоречно мені,
І в зустріч нежданну повірити...
Цікаво : впізнаєш чи ні?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493392
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: Просто Тетяночка