́В вінок терновий одягл́и,
Бичем зірвали з тіла шкіру.
І, мов злочинця, розп’ял́и,
На срібло промінявши віру.
Ждал́и не Бога, а царя,
Котрий їх поведе до бою,
Дасть землю нову їм, права.
(Як це знайоме все, до болю!)
Прийшов до них, але дарма.
Серця верхів - зимові груші.
Не прийняли його вчення.
Просив одне – змінити душі.
І нині Богові шпильки,
Безчинство чинячи, встромляють.
Міняють рай на срібняки.
А мо' душі вони не мають?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493421
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 18.04.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)