Я щось виглядаю засмучено...
Ці хмари... Напевно, омана!
Той-пуделем в дамській сумочці,
Поближче до тебе, кохана.
Розхитані нерви поправити,
Бо в пам"яті - злості просіка.
Твій носик лизну, знічев"я так,
А ще помахаю хвостиком...
І стане на серці весело,
І крапку замінить кома...
Чому не заводиш песика?!
Йому ж так сумно самому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493568
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Віктор Банар