Я стояв за рідну Україну,
Коли в груди дихали шторми.
Ви ж їй зараз ножичком у спину,
Коли ворог лютий під дверми.
Мене били беркути безкрилі,
З потойбіччя виплодки пітьми.
Ви ж сьогодні зайди здичавілі,
Стали поряд з дохлими курми.
Нє до Гєп вам давєча до Допи,
В вас праблєми снова с язиком.
Притулітє ви єво да жопи,
Мо дастанєт висахшім умом.
Что жє ви при бидловє малчалі,
Вибіралі тока ж «Мужіков».
Нєту іх давно на вас пасралі,
За бугром нє відна чуваков.
Чінгізіди писок свій закройтє,
Забирайтесь к чорту в свой улус.
Трикалором задніцу прікройтє,
Шоб в путі нє трапівся конфуз.
Коль тревожат далі нєобятной,
Так маніт вас Родіни прастор.
Уперьод й нє лізтє по попятной,
ДО. – РЕ. зайди, СІ бемоль!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493572
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Дід Миколай