Який нахабний вчинок –
Будити посеред ночі
Сонну малу дитину,
Яка так спати хоче.
Та хто ж так зробив негоже?
У кого це совість мовчить?
Так тільки ворог може:
Лиш він по ночах не спить.
З руками по лікоть в крові
На жертву свою чатує.
Готуючи нову змову,
Благань він твоїх не почує.
Тому не чекай на ласку,
І поки не́друг під вікном,
Не вір, що настане казка.
Забудь, що існує сон.
Прокинся, мала дитино!
Прокинся, поки не пізно.
Не спи, моя Україно!
Відстоюй себе, Вітчизно!
Прокинся, моя пташко!
Пильнуй своє гніздечко.
Я знаю, тобі важко,
Та сонце вже недалечко.
Аби звертати гори,
Не треба чекати до ранку.
Вставай, моя зоре!
Зустрінемо разом світанки.
Прокинся, моя мила!
Не час тепер спати.
Вставай, розправ крила,
Підемо вчитись літати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493585
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: Natalka_V