Серед міського бедламу,
Серед машин, метушні
Раптом вербичку зустріла
Ту, що зраділа весні.
Довкола дерева ще голі
І ні травинки ніде,
А пишна розлога красуня
Гордо на подіум йде.
Срібнії диво-коралі
На гілочках палахкотять.
Можуть позаздрити кралі,
Що у салонах сидять.
Хоч березень вікна малює
Морозом і снігом мете –
По місту верба дефілює
І всупереч всьому цвіте.
Гляньте ж бо люди – це вічність,
Справжня життя таїна,
Вербичка вам дивиться в вічі
І пісню співає весна.
О, ніжні вербовії котики,
Весняне ви серцебиття,
Варто одного лиш дотику,
щоби відчути життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493630
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2014
автор: дочка бджоляра