Все життя це вічний пошук
Шукати, шукати, шукати
Щоб потім кульгавому спинитися
В сліпоті прозрівшому оглянутися
Нарешті зумівши осягнути
Що ще більше заплутався
У створеній власноруч
Упродовж років павутині
Нічого так і не знайшовши,
Втративши те, що мав.
Так і помреш від
Надлишку в крові
Таніну й філософії
Безсоння і головного болю.
Невже ти це шукав? Невже?
А може щось інше знайшов?
Але загубив
Розуміння
Втрачаєш
На користь пошуку
Здобуваєш
Залежність
Від нього
І знову по улюбленому колу,
Хоч сенсу мало
Шукати, втрачати, шукати
Розірви петлю часу
Зупинись на мить
Насолодися
Своєю чашкою чаю.
Він давно вже запарився,
Але ти далі, далі, і далі
Шукаєш окропу
Шукаєш, шукаєш, втрачаєш
Маленький листочок
На дні
Своєї круглої чашки чаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493701
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2014
автор: Сабріна