Вертається минуле у сьогодні.
Дитячі роки все ще шелестять –
смішні і босі, інколи голодні...
Але які там роси прохолодні
на луговині перлами блищать.
І первоцвіти не бояться стужі,
і стелеться шовкова мурава,
і зайчик чибиряє у калюжі,
і обертом кружляє голова.
І все кортить вернутися додому
у вибілений хатами куток,
і все це – ще десятки років тому,
коли достатньо писанки малому
і вистачає щастя на ковток.
Коли на тебе дивляться святії,
у рушнику уквітчане дитя
на руцях Троєручиці Марії,
і світить казка золотої мрії
надією ясного майбуття.
Інакше якось дивиться Шевченко
і Михаїл на білому коні,
і сонце у причільному вікні...
І радісно, що я іще маленький,
а рідна мама вишиту сукенку
сьогодні одягатиме мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493743
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 20.04.2014
автор: I.Teрен