Вечір скоро звяже
З ниток небом жовтий місяць
Про лебідку він розкаже
Чомусь серце досі вірить
Боячись подути пір'я
Що лягло техенько в руки
Вийду з дому в надвечір'я
Може зніму біль розлуки
Вона мабуть позабула
Як колись в торішнім листі
До кінця і не збагнула
Почуття мені так близькі
І чому стою щоразу
Біля світла зір вікнонних
Ледве знаючи кохану
Я веду життя безсонних
Скрізь гублю майбутнє
І по волі щюря білими очима
Місяць світить незабутньо
Вірю його бачить моя лебедина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493779
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2014
автор: Тарас Tінь