Всі ми живем. У всіх своє життя.
Є у житті зльоти, а є падіння.
Хтось мовчить, а хтось у цю хвилину кричить.
Хтось плаче, а хтось співає.
У всіх свої проблеми.
Комусь не вистачає грошей на яхту, а комусь - на шматок хліба.
Хтось заробив 2 бала і вважає, що це "кінець світу", а хтось у цю хвилину втрачає рідних..
Всі ми шукаємо любов, а коли знаходимо, то не бережем.
Іноді хочеться вмерти, а іноді жити вічно.
Ми думаєм лише про себе, не звертаєм уваги на інших, не бачим їхніх проблем.
Ми бачим лише себе.
Лише свої проблеми.
Лише своє життя.
А як же інші? А хоча навіщо? Ці інші.. Хто вони?..
Вони приходять у наше життя, забирають частинку нас і зникають. Спочатку дарують щастя, а потім неймовірний біль.
А коли ми забуваєм про них - вони знову з'являються.
Одні люди живуть одним днем, а інші думають про майбутнє, не замічаючи сьогоднішній день.
І ми - це лише частинка світу, дуже мала частинка.
І як би ми не хотіли щось змінити - ми лише маленька частинка.
Ми іноді ідем за всіма, а іноді - проти всіх.
Коли хочеться щось змінити, то починаємо міняти щось або когось, але не себе.
Але ж для того щоб змінити світ, то потрібно почати із себе, змінити себе.
Ми бачимо недоліки інших.. А себе?
Ми ж не замічаємо себе..
Життя іде..
Час минає..
І момент не можливо повторити.
Іноді все добре, а іноді погано.
Буває в душі плачем, але зовні сміємся.
Життя таке швидкоплинне і зовсім невловиме.
А навіщо ми живем?
Ставимо мету, але не завжди її досягаєм.
Обіцяєм, але про обіцянки забуваєм.
Зраджуєм людям, які нам довіряють.
Іноді думаю, що не живу, а існую. А потім задумуюсь: "А як це жити?"
Хочу від життя отримувати все по максимуму.
Хочу кохати і віддавати всю себе одній людині, але щоб це було взаємно.
Хочу досягти успіхів в карьєрі.
Хочу подорожувати, побувати у всіх реальних і нереальних точках нашої планети.
Хочу відкривати для себе щось нове .
Хочу самовдосконалюватися і саморозвиватися.
Хочу..
Так багато всього хочу. І всі ці "хочу" живуть в мені..
Скільки думок і почуттів, а як правильно їх висловить не знаю.
Ми всі такі різні, неповторні..
Але так часто прагнем бути на когось схожими..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494055
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2014
автор: Віка Редька