Моя любов до неї не пройшла,
Хоч наша весна вже давно закінчилася,
Але любов не пройшла,
Вона лише сумні думки забрала.
Цієї весни я її ще більше полюбила,
Я не знаю, як я без неї жила?
Хоч я її бачила вже багато раз,
Але моє серце від любові б`ється і зараз.
Нового в нії зараз нічого нема,
На землі зелена трава, міст, моя хата.
Нічого зараз в ній і не змінилося,
А моє серце ще сильніше забилося.
Вже вкотре виходжу я на міст,
Вловлюю повітря,
А душа знову собі летить
І не зупиняється ні на мить.
Я нічого не можу з собою зробити,
Я без неї не можу жити.
Вона- сенс мого життя,
Без неї я б тут не вижила.
Я не знаю, що мене до неї тягне,
Звичайні люди, звичайне містечко,
А я постійно туди лечу,
В думках я з нею живу.
Її весна мене зачарувала,
Вона мені за ті дні стільки щастя подарувала.
І тільки я приїхала, вийшла на міст
І знову їду не залишивши тут свій слід.
Я хочу знову до неї повернутися,
В своє містечко маленьке, красиве.
Я хочу в ній прожити своє життя,
Я хочу в ній забути про погане лихоліття.
Вона- це моя надія у життя,
Моє спасіння.
Вона- це все,що в мене є
І мене до Вапнярки, немов, магнітом притягає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494070
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2014
автор: Вапнярка Анна