Дівчина-вихор.
Виє ледь чутно, ледь тихо.
Затьмарює віти-віки розгойданих крон
Дерев не мого чорнолісу, а я й не корюсь.
Сухих вербних — хрускіт, оголених вільхових — вигини.
Дрижить лісовий павільйон.
Жінка лине до муз.
Дівчина-муза,
Знає, у чому спокуса.
На власний ризик даровані руки
Завжди відрізняє, для чого тягнулися.
Повисне на ній нескінченна обуза,
Мов кінний хамут.
Жінка гола, мов місяць.
Дівчина-місяць,
Знов одсвіти й відродися
Хай зірка у кратери твої впаде
Й ти не страждатимеш досить істотно.
І зможеш зі цнотою в очі дивитись.
Танцює Moondance
Жінка — зірка сьогодні.
Дівчина-зірка,
Сяйво з макітри й кутикул.
Ці оченята торкались вогню
І, безперечно, горіли в полоні.
Падай у кратери, в сад, на будинки,
Sunshine in you.
Жінці сяйво синонім (є).
Дівчина-сяйво.
Всі заперечення зайві.
Кожного місяця квітне й згасатиме,
Чиста, як небо, крилата, як вислів.
Візьметься і за футбол, і за дайвінг.
Що там казати, —
Щодень жінка різна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494302
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: Митрик Безкровний