Сонячна весна прийшла і юна, –
Ожили ліси, сади і ниви,
І блакить озвучилась в дарунок
Піснею маленької пташини, –
Жайворонок високо у небі
Голосисто сонечку співає.
На душі так радісно і легко, –
Свіжому повітрю меж немає.
Жайворонок, як зачне співати,
То злітає вгору швидко й вільно
І витком великої спіралі
Вниз спочатку планером повільно
Опускається, а потім раптом,
Склавши крильця, падає додолу
„Каменем” десь недалеко хати.
Серед трав і колосків у полі
Живиться комахами й насінням,
П'є росу із листя на світанку.
Це полів безмежне володіння
Забезпечить сили на співанки.
Неба широчінь йому потрібна,
Щоб лилась дзвінка весела пісня,
Й бачити, як світ весні радіє,
Дякувати Богу звучно й ніжно.
24.01.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494401
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: Martsin Slavo