Мадемуазель, мені до вас немає діла,
та зовсім ненароком я вгледіла
на вашому обличчі цю усмІшку...
єхидність й зверхність вперемішку.
Я не образилася зОвсім, запевняю...
Не маю часу, бо в танку кружляю
з своїм коханим. В нас сьогодні свято.
Із нами друзів й випивки багато.
Нам разом весело. Цього не приховати.
А я люблю усе своїми іменами називати.
А ви, я бачу, сидите на кріслі, як на троні,
за вашими плечима крила, голівка "у короні".
В компанії із вами лиш одна подрУжка,
На столику, звичайно, шоколад і чаю кружка.
Ви не танцюєте, за іншими дивитись хочете,
сміЄтесь й подрузі на вухо щось шепочете.
А що ж вам не сподобалось в моїй особі?
Що краща ви, у вас "написано на лобі".
Так, грішна я. А ви, мадемуазель?
Можливо святості самої цитадель?
Якщо це так, вам має бути все одно,
що в келиху у мене красується вино,
що я танцюю, ну а сукня трішки підлітає...
Пардон... так музика прекрасно грає...
Мадемуазель, живу на світі тільки раз.
Хто знає, що чекає завтра нас?
Мадемуазель, ну я ж на вас не витріщаюсь.
Сама грішу, сама й покаюсь...
Вже зачиняється наш спільний бар...
Десятки радісних виходять пар,
а ви з подрУжкою ображено йдете на двір.
Чого сумуєте? Ви ж виграли по скромності турнір...
Здогадуюся, в смутку є одна причина...
Мадемуазель, шукайте ви собі мужчину.
Але корону з голови зніміть, не пожалійте...
Що людям щирість до вподоби, зрозумійте...
23.04.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494489
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: Богданочка