Ген, де Верховина,
писана криниця,
срібна в ній вода;
поведу я сина
до дзвін-джерела.
Ідучи крізь пущу,
хай порине в тишу,
що стоїть вдовкіль,
і відчує сущий
прадідівський біль.
Поведу я сина
через полонину,
трави де цвітуть,
хай пізнає сиву
прадідівську суть.
Приведу я сина
на високу гору –
у захмарну вись,
щоб під небом синім
з правдою зріднивсь.
Щоб з криниці в скелі
він води напився,
що з земних порід
й увібрав ту силу,
що наш живить рід.
СЛАВНИХ БОЙКІВ РІД!
Створено 10. 08. 2006 року, м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. – С. 23;
2. Світ осяяний світочем святині (Антологія Бойківського краю. Книга п’ята), Львів: «Сполом», 2016. 344 с. – С. 324 – 325.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2014
автор: Т. Василько