Космополіт – бездомний сирота,
По вірі і по небокраю тризна.
Спитай його – а що таке Вітчизна?
Почуєте – це ліжко і їда.
Однаково, де жити, з ким і як,
Аби лиш на землі, супроти сонця.
І душу без єдиного віконця
Продасть за девальвований срібляк.
Чи найметься служить чужим богам,
Що рід його винищують під корінь.
Такому легше жити у покорі,
Під наглядом патрона й батога.
Хто бідоласі душу поламав
Позбавивши покути і сумління?
Як добре, що у нашій Україні
Таких людців і в помині нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494644
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: stawitscky