а дійсність в тому, щоб після тяжкого та навіженого дня повернутись додому, скинути з себе весь вуличний шум та метушню, заварити собі каву з корицею, додаючи маленьку ложечку меду, вдихнути ароматний запах і відчути тепло в серці. тепло в долонях і щастя. десь там глибоко в душі.
знати, що сьогодні у мене є впевненість в завтра. що сьогодні у мене є хтось, хто скаже «я з тобою, я тут».
хто вбереже від грози-грому-блискавки. хто закриє від тупості світу. хто знатиме мене і знатиме нащо я роблю щось так, а не інакше.
так банально і не правильно. так занадто відверто та оголено, але так занадто правдиво та щиро.
відчувати солодко-терпку ніжність і гіркий присмак шоколаду на губах. знати, що то все правда. та стійка незламна дійсність. щоб було більше правди в очах, щоб було більше «знаєш, я кохаю… це так.»
цього не купиш, так просто не знайдеш. цього немає на вітринах магазинів, немає в глобальних мережах. цьому не час, коли схочеш, цьому лиш час коли треба, коли дійсно так треба…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494701
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Annaleto