"Урешті-решт ми завжди ловимося у пастки,які самі ж були наставили.Я цього певен.Урешті-решт ми в них ловимося."(С.Кінг "1922")
Врешті-решт відділитись убивши доречність мрій...
Заховавши утечею серце вразливе...В нічку...
Я тебе відпущу і змирюся укотре, вщент...
Я уже не вернусь...
Не зіткнусь із тобою ніччю...
Поселившись у згадці залишиш кровистий слід...
Пожалівши про вчинок задзвониш вже звично,двічі...
Не розчую подовгу...
Обманутий абонент...
Поза зоною вуха...затулені й серце й вічі...
Тенькну в думці ударом принісши до серця біль...
Винувато відзвоню,змирившись з тобою...Люто!
Серця,вбиті безглуздо...
Невтомно мене гукнеш...
Не відзвоню...оглухну...
Наїлась вчорашнім чудом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2014
автор: Христина Рикмас