Зозуля десь за річкою кувала,
У полі вже замовкли голоси.
Лиш ми удвох у заводі стояли,
В куточку тихім, Божої краси.
Пахуча нас черемуха сховала,
В гілках своїх, що падали згори.
Пянким дурманом - медом напувала,
Як в тім Едемі, прямо з піялИ.
Думки злетіли десь за небокраї,
Спинить пориви наші не змогли.
Ключі лишили, - часточку від Раю,
А гріх з собою, вдалеч понесли.
Тебе любив безмежно й ненаситно,
Червлені перли, - губи цілував.
Цвіт черемховий заздрісно і стидно,
Жагучим цвітом, тихо опадав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2014
автор: Дід Миколай