Думок про тебе вже нема.
Кудись забрав час божевілля,
залежність від надій щодня,
безплідні ласки та зусілля.
І що боліло - не болить.
Все охололо, що палало.
Не можу довго зрозумить,
як я тебе й за що кохала?!
Одне погано - у вісні
твій поклик іноді турбує.
І тягне душу до Десни.
І янгол у плеча сумує.
[b]
Іва Квітка, 07.04.2014[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2014
автор: Іва Квітка