На плечах коромисло, красна стрічка у косах,
Вишиванка й намисто прикрасили дівча,
Косарям в хлібне поле це дівча воду носить,
Бо в жнива ясне сонце так пече, як свіча.
Косарі прохолоду набирають горнятком
І дівчині дарують усмішку свою,
Зберегти прагнуть люди урожайне зернятко,
На жнивах вони завжди, як бійці у бою.
Ось водицю красуня простягла косареві,
Подивилася в очі і торкнулась руки
І лице запалало, стали губи вогневі,
А він пив і дивився в очі ці залюбки…
Косарі поклонились, повернули горнятко,
А вона коромисло взяла на плече,
І торкнулася губ, мов торкнулася згадки,
Бо й до нині той погляд її серце пече…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494985
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Віталій Назарук