Все більшає наших Янголів...
Все небо укрите крилами,
а біль, що болів - не виболів,
на тілі землі - могилами…
Тут квіти, хрести... горбочками
притулок синів під фамами.
Зарубочками, стібочками
рубцюється серце Мамине...
Терпи, моя Нене, Ненечко!
Нещасна твоя година є…
До раю стезя вузенечка...
Ще й громом над нами гримає,
і блискає нам, і хмариться,
не видко просвіту Божого…
Молімся - впадуть примари ці
розплідника зла ворожого!
Між зорями сотні Янголів,
що нас затуляють крилами.
Ще біль нам за них не виболів,
ще тужить над їх могилами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495039
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Адель Станіславська