Душевносліпа... Я не бачила див:
Білоток в болотах, морозяних слив.
Мій пензель прозорим малює "сьогодні"
І жовту буденність жовтавих півоній.
Століття оце - все ж не мій зорепад.
Душевносліпа я, душевносліпа.
Душевноглуха. Я не чую новин
Про білу богемність не білих вже вин.
Ввімкну лише тишу. Вже сива. Люблю.
З дитинства любила, помру - розлюблю.
Не чую планети, нема тут гріха...
Душевноглуха я, душевноглуха.
Душевноніма. Я не вимовлю слів,
Якими наш час виліковно хворів.
Вуста не торкне інфрапромінь кохання -
Тікатиму з хвиль звукових у мовчання.
Ховалась би в зимах, та снігу нема.
Душевноніма я, душевноніма.
Душа-інвалід. Ветеран не війни,
А битви зі світом за барви весни.
Розбилась об ультрамаринове небо.
Залишусь уламками: мрії і ребра.
Сучасність мене на щиті підійма:
Душевносліпа, і глуха, і німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495093
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Lady Christianna