Кожен день, кожен вечір сидів,
І дивився він у віконце,
Де щоразу однаково сходило сонце,
Де листя шуміло весняних садів.
Де вітер гуляв, листки рвав пожовклі,
Де дощ лив, неначе з відра,
Минали так дні, і ночі ще довші,
А він все сидів навпроти вікна.
А там люди бродять – сумні і веселі,
Де граються діти, сміються малі,
Де ввечері всі ідуть до оселі,
Від сонця ховають очі свої.
А там за вікном, на небі вгорі,
Малюють лінійки тонкі літаки,
Хвости залишають білі свої,
Де сонце гаряче-гаряче таки.
Там, за вікном, чути запах ромашок,
П’янко м’ята розкинулась там,
Свій запах віддала далеким вітрам,
Й вони понесли аромат дивних красок.
Там буйно розквітли дерева весняні,
Там все різнобарвне – чарівна краса,
А він все сидів, дивився намарне,
Бо там, де дивився він – вікон нема.
[i][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495185
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 26.04.2014
автор: Light-In-Sky