Я п’ю каву , ти п‘єш чай
Ти з Лондона , я зі Львова
І туман ранковий знай
Буде нам сааме до слова
Ти їш вівсянку до сніданку
А я до серця вишиванку
Ношу так близько
І сонце низько
Ми звиклі до дощів і прози
Та рима все ж в душі прогнози
Вплітає час й немов мікстуру
Ти привезла літературу
Щоб розуми ясніші стали
І світ у мирі поєднали
Бо ти Етель , а я Франко
Не зна чи нас згада так хто
Як це у світанковий час
Львівський вокзал зустріне нас
Десь тихо залунає з вікон вальс
І ти промовиш : - Так , вже час … .
* історичний факт. У 1895 році Етель Ліліан Войніч насправді була у Львові з метою передачі місцевій інтелігенції зокрема і Франкові забороненої на той час у Австро-Угорскій та Російській імперіях літератури .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495231
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2014
автор: Андре Ільєн*