Ти маєш звичку запивати каву,
Похмуре небо фарбувати «артами»,
Переставляти у романах глави,
І грати всюди однією картою.
Ми – береги пустельного багаття.
Ти – ніби дзеркало моєї вічності,
В якій панує Хаос* і Ерато**,
В сузір’ї підсвідомості повінчані.
А час плете мереживо із буднів,
І знаками питання, ніби спицями
В душі сплітає березні і грудні,
Дві нитки долі – небо і земля –
Це ми…
*Хаос - простір цілковитого безладу, із якого виникли перші грецькі боги.
**Ерато - муза любовної поезії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495473
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Лілія Ніколаєнко