Величезне чисте дзеркало води
Блискотить, переливається і сяє,
І танцює іскрами на гребнях хвиль
В золотім промінні сонця, що сідає.
Затаївши подих, догорає день,
У вечірніх променях його ласкавих
Піднімається, від пристані іде
Тихо дівчина по стежечці у травах.
Наче точена фігурка, силует
Проти світла вимальовується чітко.
Локони її, як ангела вінець,
У вінку із польових яскравих квітів.
Із розпущеним волоссям, босоніж,
Ледве чути, як ступає обережно…
Заховались сонця промені за ліс,–
На воді лише хмарки рожеві й небо…
02.02.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495517
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Martsin Slavo