Священики благословляють АК святою водою і кров'ю воїнів,
весняне повітря роздирає стаккато ближнього бою. Гноєм
встигла заповнитись рана на тілі землі, і завдання - її загоїти
ліками з пороху, крові і сліз. Чорний квітень припиняє бути весною.
Ейнхерії натягують бронежилети і берці і п'ють кров жертовних тварин,
слейпніри БТРів із дизельним серцем несуться, цитадель блокпосту горить,
оскверняючи небо, душі святить, на радість Мардуку, Марсу і Одіну.
Мулли благословляють АК і гранати, читаючи молитви до сходу.
Розпечене сонце скалить залізні зуби і готується їсти мертвих,
на однострої темному кров губиться, але вона вже жертвенна...
Пил, змішавшись із потом солдатів, створює големів за образом ворога,
раввини благословляють АК у темних кутках при тьмяному світлі менор.
Сівши на східці обабіч Небесного Трону, полеглі руни видряпують.
Бог досилає ривком у патронник патрон і скасовує шосту заповідь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495522
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Nikolasson